У нас із сестрою більше немає сил боротися з цим: мати постійно змагається з тіткою. Бабуся розповідала, що це у неї змалку. Але вона не розуміла, у чому причина. Адже бабуся з дідусем однаково любили своїх дочок, ніколи не порівнювали їх одне з одним. Але була одна причина, через яку мама могла почати цю гонку… Справа в тому, що мама та тітка – дуже різні. Тітка схожа на дідуся: висока, струнка, зі смаглявою шкірою. І досі її можна вважати гарною жінкою. А мама схожа на бабусю: низька, повненька, але не жирна. Здається, мати була проти такої генетичної лотереї, бо бабуся розповідала, що в юності вона постійно сиділа на дієтах, хотіла перевершити сестру. Напевно, з цієї причини вона в юному віці вийшла заміж. Вона настільки поспішала, що не змогла підібрати собі нормального чоловіка, і через рік вони розлу чилися.
Добре, що у них не народилися діти. Ми з сестрою – діти від другого чоловіка мами. Коли батьки побралися, тітка Іра вже встигла сама вийти заміж та наро дити двох. Мама знову не хотіла відставати, тому нас із сестрою наро дила одну за одною. І тут почалася вже друга серія перегонів: чиї доньки кращі. Щоб не відстати, мама змушувала нас вчитися лише на п’ятірки, возила нас різними гуртками з ранніх років. І татові дісталося від цього змагання. <<У сестри машина краща, квартира більша, ремонт свіжіший, на відпочинок часто їздять>>. Батько любив маму, тож намагався їй догоджати. Напевно, з цієї причини його так рано не стало – упрацювався. Бабуся всіляко намагалася відмовити маму від цієї гонки, адже вона всім лише шкодить. Але маму не зупинити.
І на наше рішення – куди надходити – вона теж хотіла вплинути. Тільки ми з сестрою показали характер і вибрали професію до душі, хоч і не дуже прибуткову. Мама образилася і перестала розмовляти з нами. Незабаром, коли ми вже отримали дипломи та влаштувалися на роботу, гонка набрала обертів. Мама почала вимагати від нас нові меблі, шуби, путівки. У тітки все це було… Тільки вона не враховувала, що у нас із сестрою вже є сім’ї. Я у декреті, а у сестри іпотечна квартира. Але, незважаючи на це, ми згодні надати мамі фінансову допомогу, але не в таких обсягах, які вона вимагає від нас. Але вона і зараз обра жається. Каже, вона пожертвувала всім, щоб нас вирости, ми маємо бути їй вдячні. Вона навіть забороняє нам спілкуватися з кузинами. Думаю, їй потрібна допомога психолога.
