Моя подруга Люда добре влаштувалась у цьому житті. Сама залишила свого 13-річного сина в селі у батьків, а собі купила квиток на море. Вона так давно не була там , ось і вирішила відпочити, і їй байдуже, що син моря ніколи в житті не бачив. Люда розлу чилася зі своїм чоловіком вже 8 років тому. Він добряче пив, і Люда вирішила, що терпіти таке більше не бажає. Чоловік навіть аліменти на сина не платить, все пропиває.
Тим часом Люда багато працює. Вона зовсім не відпочиває. У ті моменти, коли всі працівники брали відпустку, Люда починала працювати ще більше навіть за тих, хто поїхав відпочивати. Вона говорила, що своїм відпочинком люди лише час даремно витрачають. І так її здоров’я стало сильно підводити, вона ж не машина, щоб безупинно працювати, навіть сина нормально побачити не може і поспілкуватися, бо після роботи дуже втомлена приходить додому.
Але цього разу начальник сам змусив Люду вийти у відпустку. Люді довелося послухатись, сама відвезла сина до села і купила собі путівку, замовила номер у шикарному готелі, де все включено . Синові, звичайно, подобається проводити з бабусею та дідусем більше часу. Тим більше в селі все свіже та натуральне. Але поїхати в такий класний відпочинок без своєї дитини, це якось егоїстично.
