Я зовсім не думала, що мені ще раз доведеться наро джувати, та ще й в 40 років. У нас вже є 2 сини, і нещодавно з’ясувалося, що буде знову хлопчик. Переживаю я за те, що мій синок буде мене соромитися, адже батьки його однолітків будуть набагато молодші за мене. А оточуючих мене людей хвилює зовсім інше. Чоловік радий, що іграшки пацанів йому передадуться і не треба буде закуповуватися одягом, адже від двох синів є купа одягу. Подруги мої шкодують, що не дівчинка.
Мої батьки чекають не дочекаються, коли з’явитися на світ внучок, щоб поняньчитися з ним. Але саме дратівливе явище в моєму житті-це, звичайно ж, свекруха. Вона все твердить мені, що буде дівчинка, так як живіт у мене круглий, то ніс у мене опух, то хода цьому доказ. Коли мені набридли її розмови і дурні припущення – я показала їй фото УЗД і лист лікаря, де чорним по білому написано, що хлопчик. А вона продовжує, мовляв або я їй брешу, або лікар не досвідчений і помилився.
Ну, як можна після цього з нею ще говорити? Вона така вперта. Ну ладно тільки сказала і все, так вона кожен раз приходить і приносить в подарунок дівчачий одяг. Через це я ще сильніше починаю злитися. А нещодавно вона вирішила переключитися на ім’я майбутньої дитини. Я їй сказала, що поки ще не вирішили, коли народиться тоді і зрозуміємо, як назвати. А вона стала твердити, що ми від неї приховуємо, ніби вона нам чужа. Знову її фантазії. Ну, і як мені не злитися, і адже мені не можна нервувати…
