До своїх п’ятдесяти семи років я зрозумів одну просту істину – зроблене добро не завжди повертається добром. Особливо якщо робиш добро сусідам, знайомим і колегам. І якщо після доброї справи колега обмежиться простим “спасибі” – то вважай, що тобі пощастило. Я усвідомив, що жити треба для себе, а не для іншого. Я виробив для себе шість правил. А) Не втручайся в чуже життя. Мій товариш живе з моєю колегою. Ідеальними їх відносини не назвеш. Часто скандалили. Вирішили розбігтися. Товариш попросив мене допомогти з перевезенням речей. Я допоміг.
Через тиждень вони помирилися, і я допоміг з перевезенням речей товариша до його жінки. І, зрештою, виявився винуватим: – Якщо б не ти, в якості “швидкої допомоги”, то (K/K) Ігор б не поїхав, і ми б швидше помирилися, – заявила мені пані Галина. Б) Не підміняти нікого на роботі. Мої вихідні – це дні мого відпочинку. Жертвувати ними в ім’я чийогось блага я не зобов’язаний. Одного разу підмінив колегу. Як виявилося, на його зміну була призначена інвентаризація, а напередодні зіпсувався один з агрегатів. У підсумку я був позбавлений премії. З-за того, що змінив колегу в його зміну.
В) Не возити сторонніх на своїй машині. Одного разу підвіз бабулю “божу кульбабу”. А вона вкрала з машини мою барсетку з документами та грошима. Г) Не допомагаю нікому з переїздом, навантаженням і розвантаженням. Ліkування моєї спини оплачувати ніхто не буде. Д) Улов не роздаю. Я рибалка. Часто вдається наловити понад необхідне. Раніше надлишки роздавав сусідам. Серед них чимало дачників і грибників. Але ніхто з ні не ділиться зі мною плодами своїх праць безкоштовно. Тепер я теж улов продаю. Е) Ні до кого не лізу зі своїми порадами. З тих пір, як я став дотримуватися цих правил, життя моє стало набагато спокійніше.
