Багато людей звинувачують мене, а саме в тому, що я обміняла чоловіка на сина. Зауважте, дорослого сина, який хотів створити свою власну сім’ю і досяг успіху в цьому, а тепер він хоче привести в наш будинок свою дружину, яка зовсім мені не до душі. Більшість наших друзів стали на бік мого сина, але я ніяк не можу донести до них, що буде, якщо ми будемо жити всі разом. Я сама виросла в неблагополучній родині. Жити з батьками-алкоrоліками і постійними розбіжностями-це коաмар! Моя старша сестра втекла з дому зі своїм kоханцем, коли їй було 16 років, а моїм батькам було все одно.
Я не могла жити в цьому жаху і намагалася більше часу проводити у дідуся: це було єдине місце, де я відчувала себе в безпеці. Мені просто було шкода мого молодшого брата, який залишився з п’яними батьками, а я, будучи дитиною, нічого не могла з цим вдіяти. Але тепер, коли мої батьки померли, ми з сестрою домовилися, що братові дістанеться вся квартира наших батьків. Через цей безлад в моєму житті я заваrітніла в 17 років, так і не вийшовши заміж. Батько дитини відразу ж зник з нашого життя, і я виховувала дитину одна. Дідусь мені дуже допомагав з дитиною. Поки я працювала він водив сина в ясла, а потім і в школу.
Дідуся не стало, коли синові було 11 років. Потім я вийшла заміж до того, як моя дитина пішла в армію. Коли син повернувся, у нього закрутився роман. Дівчина одягалася вульгарно і не вселяла довіри. Але, незважаючи на це вони одружилися. Ми орендували їм квартиру на два місяці на свої гроші. Ну, а потім вони зрозуміли, що самі не тягнуть і син став претендувати на свою частку т квартири діда. Я господиня цього будинку, і жодного разу говорила синові як мені складно було однієї його ставити на ноги. Тим більше з розпусною невісткою не буду жити під одним дахом. Чоловіка ще мого спокусить. Нехай самі собі будують життя. Не маленькі діти.
