Так, я теща. Так, я хочу, мрію, щоб моя дочка кинула свого недолугого чоловіка (це не я, це мій чоловік, після першої ж зустрічі так охарактеризував нашого зятя). Чому? Причин кілька. Зять навіть говорити лінується. У перший же день спробував висловитися матом, але чоловік жваво поставив його на місце, з тих пір він стежить за промовою. У всякому разі при нас. Живуть молоді в його однокімнатній квартирі. Я пару раз до них приїжджала, побачила, що дочка з усім справляється і більше їм не набри дала. За рік спільного життя зять пропрацював чотири місяці. Місяць пропрацював в пекарні. Втік від спеки. Потім в літньому кафе три місяці пропрацював.
Завершився сезон, закінчилася і робота. Відтоді сидить за комп’ютером. В ігри якісь грає. Каже, що гроші заробляє. Я не повірила. Запитала у сусідського хлопчика: “Граючи в комп’ютері, можна заробити?”. Той відповів, що можна. Але це мало кому вдається. Ось поки він в свої іграшки грає, моя дочка його утримує і стежить за будинком. Але це все не настільки важливо, не настільки категорично. Як то кажуть: “Любов зла – полюбиш і козла”. Ну полюбила моя дочка. Дивиться на свого чоловіка крізь рожеві окуляри. Може бути, коли-небудь порозумнішає, і кине свого муженька. Але ось що я ні прийняти, ні пробачити не зможу – це те, що він кинув дружину в безпорадному стані.
Місяць тому моя дочка зламала ногу. Невдало зістрибнула з підніжки автобуса. На швидкій відвезли в лікарню. Так її чоловічок, за місяць, що вона в лікарні лежала, жодного разу навіть не прийшов відвідати дружину. Бачте, він не виносить запахи в ліkарнях. А ось тепер скажіть мені, якщо це непорозуміння навіть в ліkарню до дружини не прийшов, туди, де і без нього доглядали за нею, хіба він може стати моїй дочці опорою в іншій ситуації? Я впевнена, що ні. Втече від першої ж труднощі. Ось тому я і хочу, щоб моя дочка пішла від нього.
