Моему синові майже сорок, цього року тридцять вісім виповнилося. Він якось не поспішав мати серйозні стосунки і сім’ю. Були якісь поверхові стосунки із жінками, але нічого серйозного. Я вже почала переживати, що онуків не дочекаюся. Костя не молодшає, а роки йдуть. І ось недавно він привів познайомити зі мною свою дівчину. Я спочатку дуже зраділа, що він нарешті за облаштування особистого життя взявся, але потім виявилося, що Ользі (S/K) двадцять три роки. Я нічого особисто проти неї не маю, але ясно бачу, що ці стосунки є безперспективними. У мене життєвий досвід багатий, я бачила всяке. Така різниця у віці не сприяє тривалості стосунків.
Оля з іншого покоління, у її голові ще вітер, не готова жінка до сімейного, монотонного життя у такому віці. Вона ще не нагулялася, душа хоче вечірок. А Костя вже в похилому віці, йому потрібна серйозна, сімейна дама. Олі потрібно ще вищу освіту закінчити, а не наро джувати дітей. Я думала, що вони самі це зрозуміють, коли схлине перша хвиля почуттів, але вони про весілля заговорили. Рано для весілля вони всього два місяці зустрічаються. Дружину потрібно вибирати ґрунтовно. Боюся, що Костя має досвід у стосунках не так багато, і він цього не розуміє.
Досвіду спільного життя в нього також немає. А з’їхатися вони планують лише після весілля. Я прям бачу, що побут із них усю романтику вичавить. Йому потрібна досвідчена у таких питаннях жінка, яка точно вже знає, що хоче від чоловіка та спільного життя. Мене найбільше хвилює те, що Костя лише час втратить у цих відносинах. А що потім? Знову шукати жінку? А коли дітей заводити? У п’ятдесят? Ні, не вийде нічого. Я своїми думками не ділилася. Я Олю ображати не хочу, вона дівчина хороша, але не для мого сина. Потрібно з ними якось так поговорити, щоб до моїх слів прислухалися і при цьому не образилися, поставилися серйозно.
