Випадково побачила знайомого жебраkа біля кава-машини і вирішила простежити за ним. Більше ніколи не допоможу поnрошайкам

ПОЛИТИКА

У мене тимчасово змінили місце роботи і тепер мені доводиться сідати на автобус з кінцевої зупинки. Приходжу вранці на кінцеву, чекаю свій автобус. Але тут до мене підходить бездомна людина. Хоча на вигляд він був одягнений охайно, у чистому одязі, тільки дуже скромно і бідно. Хлопець не говорив, лише мовчки простягнув мені руку, в якій лежало капу копійок. Мені стало шкода, і я дала йому трохи грошей. Потім він став підходити до всіх на зупинці, але люди або відверталися від нього, або взагалі робили вигляд, що не помічають хлопця. Мені було за нього прикро.

Наступного дня ситуація повторилася. Тільки так вийшло, що потім я пішла до кава-машині, і тут боковим зором помічаю того самого бездомного хлопця. Він спокійно розмовляв з водієм автобуса. Потім він сховав свої зібрані гроші, залишив у руці пару копійок і пішов далі збирати з людей гроші. Тільки от він абсолютно здоровий, вміє говорити, все з ним в порядку, міг би чесно піти працювати. Але ні ж, він обрав такий шлях. Тим більше говорити і вмовляти людей на гроші не потрібно — легше прикинутися німим. Розповіла я цю історію своїй подрузі. А вона мені у відповідь подібну розповіла.

До неї у двері постукали, вона відкриває, а на порозі стоїть жінка в якихось лахміттях. За руку вона тримала хлопчика — на вигляд років 5. Жінка розповіла, що у неї нібито згорів будинок, ось їй потрібно дитині речі купити. Тоді подруга запропонувала їй взаємну угоду. Нехай жінка помиє підлогу в коридорі під’їзда, а натомість отримає продукти та одяг для дитини. Тоді жінка буквально плюнула моїй подрузі в обличчя, взяла хлопчика за руку і зникла. Якщо б у людини справді була біда, то він взявся б за будь-яку справу, заради грошей і заради забезпечення своєї дитини.