У мене звичайна родина. Одружені вже десять років. Ростимо з чоловіком двох дітей. Доньці в цьому році виповнилося сім, а синові дев’ять років. Відразу після декрету я вийшла на роботу, заробляю небагато менше чоловіка, але ми ні в чому не потребуємо. Чоловік мій працює в бухгалтерській конторі до пізнього вечора, тому все господарство на мені. Працюю до п’яти вечора, а потім біжу додому готувати, прати, уроки дітей перевіряти. Вдень залишаємо дітей у няні. Все як у всіх у нас, є свої складності, є свої радості. Остання зустріч з подругою змусила мене задуматися про фінансові взаємини в нашій родині.
Ми з Катею давно дружимо. Вона не заміжня. Гуляли з нею по торговому центру. Увагу привернула вітрина модного бутика, і ми зайшли подивитися. Там я знайшла сумку свій мрії, у мене подих перехопило. Я взагалі рідко купую собі якісь модні новинки. Мій гардероб зібраний за принципом практичності. Є деякі яскраві речі, але в основному те, що легко один з одним поєднувати і можна носити в повсякденному житті, щоб було комфортно. Цю сумку не можна назвати практичною і буденною. Вона була зроблена з синього оксамиту і розшита перловим бісером.
Я відразу представила, як шикарно вона б виглядала з одним моїм платтям. Цінник у цього шедевра був відповідний. Подруга, бачачи мій захоплений погляд, не розуміла, чому я мешкаю. – Я не можу робити такі покупки, не порадившись з чоловіком. – Чому? Ти ж теж заробляєш. – удивувалась Катя. – Так, але бюджет загальний. – Але ця сума посильна, ніхто голодувати не буде. Я знизала плечима і знехотя повернула річ на полицю. Але я задумалася. Потрібно координувати з чоловіком всі покупки? Має бути в сім’ї загальний бюджет? Як взагалі це все регулювати? Зазвичай я завжди цікавилася думкою чоловіка, купувала тільки тоді, коли він покупку схвалював.
