Я помітила, що моя колега по роботі вже який день ходить уся в жа лобі. Подумала, може, щось трапилося. Під час обіду я підійшла до неї і запитала: -Люда, видно ж, що з тобою щось трапилося. Розповідай. -Це всі діти, вони мене не люблять… І тут Люда почала nлакати, я намагалася її заспокоїти. Коли вона прийшла до тями, то розповіла мені свою історію. Чоловік її kинув відразу після народження близнюків – Саші і Діми. Він не зміг впоратися з такою відповідальністю і просто пішов від них. Люда сама піднімала дітей на ноги, тому що аліменти чоловік не платив.
Він вчинив по-хитрому, сказав Люді поставити прочерк у свідоцтві про народження, щоб отримувати допомогу як мати одиначка. Люді довелося дуже багато працювати, щоб Саша і Діма не почували себе не такими, як всі інші діти. З хлопчиками постійно сиділа бабуся(AL/K). Коли Люда \вранці йшла на роботу, то сини не хотіли відпускати її, тримали її ноги. Але їй потрібно було працювати для їхнього ж блага. Люда так сильно втомлювалася, що після роботи у неї були сили лише на сон. Грати з хлопчиками доводилося бабусі, вона їх і виростила.
А зараз Сашкові і Дімі за 15 років. Робота у Люди стала легше, та й самі хлопчики підробляють у вільний час. Люда постаралася повернути ставлення синів, як було раніше. Але зараз пізно. Вони не хочуть взаємодіяти з матір’ю, для них існує тільки бабуся, яка провела з ними все дитинство. -Мамо, вже пізно, не потрібно нічого робити, ми не підемо в кіно, і «спокійної ночі» нам бажати теж не потрібно, не маленькі вже. Від таких слів Люді дуже боляче, вона ледве стримує свої сльо зи.
