В молодості я завжди думала, що жінки, які вважають самотність чимось жа хливим-нудні дурочки, адже в світі так багато активностей, якими можна зайнятися поодинці. Ось я, наприклад, завжди знаходила, чим себе зайняти. Спочатку я з головою йшла в навчання, а потім мене помітило одне модельне агентство, і я швидко розкрутилася, як модель. Стала їздити по різних країнах, укладати контракти з провідними брендами.
Загалом, я жила і раділа своїму яскравому і барвистому життю. У мене було багато шанувальників, але від відносин я втомлювалася швидше, ніж встигала звикнути до них, так що серйозних романів у мене, як таких не було. Коли мені було 28, я серйозно посва рилася з сестрою, яка крім своєї сім’ї нічого не бачила і говорила, що я дуже сильно помиляюся у виборі свого шляху. Я сказала їй, щоб вона не лізла в моє життя. Так і сталося. З сестрою я повністю перестала спілкуватися. Зараз мені 54. Ясна річ, моделлю я вже не працюю, а більше ні на що я і не годжуся…
Зараз я із заздрістю дивлюся на своїх ровесниць, які встигли обзавестися по молодості улюбленими людьми, а пізніше дітьми та онуками… Однією з таких жінок є моя сестра. У неї двоє дітей і троє онуків. У неї є люблячий чоловік поруч, а у мене нікого. Зараз я шалено хочу відновити своє спілкування з близькими, адже по молодості, по дурості я з ними з усіма пересва рилася… Все-таки жіноче щастя-стати матусею. Як би мені хотілося зараз чоловіка поруч, який подбав би про мене, коли я хворію, і дітей, щоб побачити своє продовження в будь-кому…
