Моя подруга, Зіна, вже 4 роки підробляє за кордоном. Вона працює нянькою у Франції. Летить, працює пару місяців, а потім повертається і витрачає всі зароблені гроші на свою ділянку. Ми з Зіною сусідки в селі. Її будинок знаходиться прямо по сусідству з моїм. Ми дружимо вже давно, ми стали майже подругами. Поки Зіна відсутня, ми з моєю свекрухою доглядаємо за її дітьми. Нам нескладно. Діти вже дорослі, до того ж, у мене теж дві дочки, я часто забираю дочок Зіни до нас на весь день. Як я вже встигла відзначити, Зіна зараз активно займається благоустроєм своєї ділянки.
Вона заробляє гроші на матеріали, а її чоловік з бригадою займаються вже безпосередньо будівництвом. Мій Володя теж активно їм допомагає в цій справі, і, звичайно ж, ні копійки за це не бере. Про які гроші може йти мова, якщо ми не просто сусіди, а близькі люди. Хоча, знаєте, схоже, так вважає тільки моя сім’я. Нещодавно свекрусі стало поrано, а напередодні сусіди якраз купили собі машину. Володя звернувся до друга за допомогою-відвезти маму в ліkарню, а той сказав, мовляв, він ще погано справляється з її керуванням, А моєму чоловікові не довіряє, так як в шоковому стані він може накоїти справ за кермом.
Це було не все. Коли ми все ж доїхали до ліkарні, ми дізналися, що ліkування свекрухи обійдеться нам в кругленьку суму. Ми вирішили продати всі свої коштовності, додати до них гроші, накопичені на квартиру в місті для дівчаток і оплатити всю вартість. – Це ж свекруха, а не рідна мати, чого ти так заметушилась? – гмикнула Зіна, коли я розповіла їй про все, – я б на твоєму місці нічого не продавала. Знаєте, її слова мого ставлення до свекрухи не змінили, проте Зіна чітко дала зрозуміти, як вона насправді ставиться до людини, яка готує для її дочок більше, ніж для себе.
