Крім мене у мами нікого більше немає, і вона дуже прив’язалася до мне. Я вже 2 роки заміжня, але мама і не збирається залишати мене в спокої. Вона дзвонить кожен вечір, як тільки ми приходимо додому з роботи – і говоритьгодинами. Чоловікові це не подобається, і останнім часом він вже заявляє, що не збирається терпіти все це. Я його розумію, але що робити – не знаю. Адже мама живе одна і потребує мене. Але я згодна з чоловіком, що вона переходить всі межі.
Вона цікавиться всім, що я роблю, всім – до дрібниць. Я повинна доповісти, коли прийшла, що їла, що наділа, який фільм дивлюся. Вказує, що надіти на наступний день, як вести себе з чоловіком. І так кожен раз. Я вже вся на нервах від цих розмов. Особливо, коли Олег обу рюється, я дуже нервую, але не хочу обра зити маму. Не знаю, як їй дати зрозуміти, що так не можна. У мене ж своя життя, у неї своє. Нехай знайде собі заняття якесь хобі. Вона ж нічим не займається.
Працює до 16:00 – і все, дзвонить дочці поговорити. І не тільки дізнатися, як справи, а щоб провести зі мною залишок дня. А моєї уваги чекає чоловік. У них з моєю мамою відносини з-за цього навіть зіnсувалися. Він її вже не може терпіти, а вона скаржиться на нього, все шукає якісь недоліки. Так більше жити неможливо, але як бути? Якщо не відповідати на дзвінки, вона з’явиться у нас зі швидкою або пожежною? А так все залишити так теж не можу. Як вийти з такої ситуації? Допоможіть!
