«Батьки твої не впоралися з цим завданням. А ось я впораюся.»- і раптом Олену осінило, адже тітка приїхала до неї не з чистими намірами

ПОЛИТИКА

Вони пішли всі разом. Мама, тато і молодший брат. Зима, обледеніла вулиця, що втратила управління вантажівка, зіткнення. Олена, студентка першокурсниця університету залишилася одна… — Уже півгодини дзвоню у двері, а ти не чуєш. З хати не виходиш, ні з ким не зустрічаєшся, — тітка Галя втягла валізу в двері. — У мене дистанційна освіта, — відповіла Олена. — Виглядаєш не кращим чином. Нічого. Тітка Галя миттю тебе в норму приведе. — Проходь, — сказала Олена тітці. Їй було байдуже, з якою метою приїхала Галина. Хоче надати підтримку, нехай. — Яку кімнату вибереш? — запитала вона гостю. — Мабуть оселюся в батьківській спальні. Хвилин через двадцять, Галина вийшла зі спальні.

— Тижнів через два почнемо тобі нормальну спеціальність підбирати. Галина ділилася своїми найближчими планами. — Скоро мої переїдуть сюди. Адже за тобою ж треба наглядати. Одяг нормальний купимо. А то ходиш не зрозумій в чому. Виховаємо тебе правильно. Батьки твої не впоралися з цим завданням. А ось я впораюся. — Галина, ти скільки збираєшся тут жити? — зважилася запитати Лена. — Дату свого від’їзду скажи. — Я приїхала назавжди. Хто ж про тебе подбє, якщо не рідна тітка, — заливалася Галина. — Ти ще молода, щоб впоратися і з роботою, і з квартирою. Відповідальності ще замало.

Олена чудово розуміла, що Галину цікавить лише переїзд в квартиру брата і можливість керувати племінницею. Олена втратила сім’ю, але не мізки, щоб не бачити намірів тітки. — Ні. Я повнолітня, і я тут господиня. В гості можеш приїжджати, але про переїзд назавжди — забудь про це. З Галини вмить злетіла все награне співчуття. — Мого брата немає, а значить я глава сім’ї. І я вирішу кому де жити. — Ти цей домострой у своїй родині встановлюй. За законом я господиня квартири. А ти тут тільки гостя. І тільки поки я це тобі дозволяю. Не забувай про це. — Та якби ти тоді була з ними… Маска «турботливої тітоньки» остаточно злетіла з Галини