– Мамо, це Ганна. Ганна, це мама, Тетяна Марківна, – познайомив Сашко маму зі своєю дівчиною. Коли син зателефонував, і попередив, що привезе свою дівчину знайомитися, Тетяна уявила собі скромницю з довгим волоссям. А це… Дівчина, під два метри зростом, коротке волосся, спідниця і майка, що не доходить до пупка. Але нічого. Симпатична. – Ти де цю оглоблю відкопав? – Запитала вона сина, коли вони залишилися одні. – Звикнеш, – засміявся Сашко, – вона дуже добра… – Піду подою корову, потім за стіл сядемо, – сказала Тетяна. – Дозвольте я спробую, – підбігла Ганна, – я корів не доїла ніколи. Тетяна пов’язала на голову дівчині хустку та повела її до корови.
– Он відро. А я пішла на стіл накривати. Минуло вже півгодини, а Ганна не поверталася. Жінка пішла подивитись, як у дівчини успіхи. Зайшло і схопилася за живіт від сміху. – І де тут у тебе краник, корівка? – говорила Ганна, обмацуючи боки корови. Посміявшись, Тетяна показала, де у “корівки краник”, продемонструвала процес, потім поступилася місцем Ганні… – Ганнушка, допоможи мені малину зібрати. – Іду, тітко Таня, – підскочила дівчина. Тетяна виділила дівчині банку, та взялася за справу. Тут жінку гукнула сусідка. Побалакали з сусідкою півгодини. – Ганно, ти де? – Тут, – відгукнулася дівчина, вилазячи з кропиви та лопухів.
– Ти чого туди влізла? – Тут ягоди більші, – дівчина з гордістю продемонструвала повну банку… Вони пили чай на веранді. – Тьоть Тань, навчіть мене всьому. У вас тут так тихо та гарно. – А заміж за Сашка підеш? – Він поки не кличе, – почервоніла Ганна. – Мам, дай погуляти неодруженими, – розсміявся Сашко. – Нагулявся вже. Достатньо, – сказала Тетяна, потім звернулася до Ганни, – якщо не покличе, приїдь до мене. Я тобі чудового хлопця знайду. – Я Сашу люблю, – збентежилася дівчина. За три тижні, що Ганна із Сашком провели у селі, Тетяна щиро покохала дівчину. Через півроку зіграли весілля, а ще за рік подарували їй онуку.
