Будинок на краю села був порожнім протягом п’яти років. Раніше він належав самотній бабусі, але після її сме рті перейшов у спадок її синові. Син її жив у місті, переїжджати до села не планував і одразу виставив будинок на продаж. Тільки цей процес дещо затягнувся, покупців не було. А потім будинок таки купили. Там оселилися три подружки поважного віку.
Жінкам було за шістдесят. Історія їхньої дружби була дивовижною. Вони дружили ще зі школи та зберегли дружбу протягом усього життя. У солідному віці, коли діти виросли, чоловіки пішли в інший світ, старенькі вирішили з’їхатися, разом жити веселіше. Купивши будинок, вони розвинули бурхливу діяльність. Спершу організували капітальний ремонт, провели електрику, воду, газ.
Забезпечили себе умовами для комфортного життя. Щоранку бабусі організовували зарядку, гуляли лісом, згодом до цього підключили й інших пенсіонерів села. Увечері зі своїми новими друзями вони організовували ігри в карти та посиденьки свжему поветрі. Щоліта до них приїжджали численні онуки та діти. Дивно, як за бажанням лише кількох людей можуть покращити життя цілої громади.
