Багато років тому я вирішила переїхати до Італії, щоб трохи підзаробити. У рідному домі в мене залишилися 10-річна донька, чоловік, з яким ми вже думали розлу чатися, і мама, яку я попросила доглядати рідню. Перед від’їздом я планувала, що пробуду в Італії 2-3 роки, нормально зароблю, повернуся, розлу чуся з чоловіком – і житиму для себе. Мій чоловік, Іване, по життю був невдахою. За будь-якої проблеми він починав виnивати. Розлу чатися з ним було б проблематично, оскільки у нас у селі не було заведено руйнувати шлюб. Ось моя мати і не дозволила цього зробити.
Тільки проти мого від’їзду мама нічого не мала. Коротше, приїхала, влаштувалась, почала працювати і висилати додому гроши. Мама щоразу говорила, щоб я більше залишалася в Італії, за дівчинкою вона наглядить. Коли доньці виповнилося 20 років, я купила їй квартиру у місті. Вона якраз закінчила школу і хотіла влаштуватися в районному центрі. В Італії мені справді було добре. Я навіть познайомилася з гарним італійцем на ім’я Альберто.
Рідні я нічого не говорила, але цього літа до мене приїхала дочка. Звичайно, приховувати від неї факт своїх романтичних відносин я вже не могла. Ось тільки реакція доньки була для мене несподіваною. Вона заявила, що я не мала права зустрічатися з іншим чоловиком – при живому чоловікові! Я намагалася їй пояснити, що ще 10 років тому хотіла розлу читися з її батьком, але не зробила це лише через матір. Вона нічого не зрозуміла, але мені все одно. Мені 50 – і моє життя тільки починається.
