Наш із Дімою союз не прийняли ні мої, ні його батьки. І ті, й інші передбачали нам швидке розлу чення, але всупереч їхнім ворожінням наші стосунки лише ставали все міцнішими і міцнішими з часом. Діма досить відомий у широких колах фотограф. Він цією справою займається понад 15 років, його часто запрошують на різні світські заходи. Я це до того, що заробляє мій чоловік чимало. Я до декрету працювала у сфері IT. З народженням доньки я присвятила себе повністю сім’ї і ще жодного разу не пошкодувала про це. Народження дочки трохи зблизило нас з батьками, але одна історія ці відносини сильно зіпсувала. Чоловік поїхав у відрядження на два дні. Саме того дня пішов перший сніг.
Уклавши доньку спати, я вирішила прибрати сніг із нашої доріжки. Сама не зрозуміла, як, але за кілька хвилин я опинилася на підлозі і не відчувала правої руки. Рука швидко набрякла, і вже без висновку ліkаря я чудово розуміла, що руку я собі зламала. Ну, я по життю любитель потрапляти у такі ситуації, тож не сказати, що я здивувалася. Діма, дізнавшись про те, що сталося, пообіцяв бути вдома надвечір. Я одразу зателефонувала мамі, щоб вона прийшла і посиділа з онукою, поки я буду в ліkарні. Відповідь мами збила мене з пантелику.
Вона мені спокійно сказала, мовляв, ти ж знаєш, тато за такої погоди з дому не виїжджає, придумай щось інше. Свекрусі я дзвонити не стала, і з донькою залишилася наша сусідка, тітка Іра. Коли я повернулася з ліkарні з гіпсом на руці, тітка Іра нагодувала мене смачним супом із куркою, а моя мама навіть не подзвонила, дізнатися, як я, і що зі мною сталося. Свекруха, дізнавшись, що я зламала руку, зви нуватила мене у необережності зі словами, мовляв, від такої дами, з руками не з того місця, іншого чекати і не варто. Цей випадок відкрив нам з Дімою очі. Як вишикуються наші подальші стосунки з нашими батьками, ми поки що не уявляємо, ну а тітка Іра стала бажаною гостю на всіх наших святах.
