-У жодному разі не наро джуйте другу дитину! -Вам достатньо однієї дитини! Ці та подібні висловлювання Ігор із Ніною чують уже п’ять років. З того часу, як у них народилася Маша. І кажуть їм це не ліkарі, а їхні мами. Чому? Не зрозуміло. Жодних обґрунтованих аргументів свекруха і теща не наводять. Тільки твердять: “Не надумайте наро джувати другого!”. Ніна з чоловіком, наплювавши на заборону мам, уже запланували другого. Єдина людина, чиєю думкою вони поцікавилися, була Маша. Та із захопленням прийняла ідею мати братика чи сестричку. Ігор із Ніною досить успішні молоді люди. У них свій власний будинок у передмісті, дві машини, хатня робітниця.
Вони обоє працюють і добре заробляють. І Ігор, і Ніна із задоволенням займаються дитиною. Дівчинка вже читає та рахує. Завжди акуратно одягнена, жодних проблем із здоров’ям немає. Фінансово подружжя може утримувати як другого, так і третього, і четвертого. Ніна працює віддалено. Але коли вже будуть двоє дітей, то звичайно робота відійде на другий план. І різниця у шість років, на думку Ігоря та Ніни, також дуже вдала. Машенька, спостерігаючи, як мама доглядає малюка і допомагаючи їй, сама освоїть навички материнства, сестричці буде цікаво грати з маленьким…
Так що, хоч би що там думали бабусі, але другій дитині бути! Може, бабусі не хочуть другого, бо не люблять першу, Машеньку? Як би не так. Вони мало не в рукопашну йдуть, щоб з’ясувати, хто з них забере онуку до себе. Дай їм волю, то вони б назавжди відібрали внучку у батьків. А як балують! Ніні з Ігорем доводиться докладати чималих зусиль, щоб не дати бабусям розбалувати доньку. – Ось забули у них дозволи спитати, – пирхає Ніна. – Звичайно, позиція батьків неприємна. Але ми і тільки ми вирішуємо, наро джувати другого, чи не наро джувати… І все-таки, чому бабусі проти другого онука?
