День Марини починався о 5 ранку. Вона вставала, йшла годувати худобу, доїла корову. Далі треба було готувати сніданок – для сімох людей. Потім треба було зібрати дітей та проводити їх до автобусної зупинки. Не встигнеш схаменутися – треба готувати обід. Свекри працювали, а чоловік приїжджав до них лише у вихідні. Робота у нього була у місті, а щодня їздити із села було не зручно. Марина завжди просила чоловіка забрати її та дітей у місто, але чоловік постійно вигадував якісь відмовки. Марині було всього 24 роки, але вона виглядала на всі 30. Коли вона була зовсім юною, то мріяла влаштуватися на роботу.
Але всі її плани зіnсував Олег: саме він наполіг на тому, що треба наро джувати. Після першої дитини – одразу друга, а потім і третя. Про свою кар’єру можна було забути назавжди… Якби не кума Людмила – то Марина зовсім збожеволіла б. Люда не поспішала виходити заміж. Про дітей вона взагалі не думала. Працювала у великій фірмі, насолоджувалася своїм життям. Люда часто запрошувала Марину до себе, але та щоразу відмовлялася. Але цього разу не відмовилася. Свекруха була проти, навіть сина на допомогу покликала. Але коли Олег побачив, які кола під очима його дружини, то погодився.
Марина гостювала у Люди вже тиждень, але все одно не хотіла повертатись. За цей час Люда проходила із нею салони краси, бутіки, сходила на різні процедури. Марина гуляла вулицями столиці – і ловила на собі захоплені погляди протилежної статі. Саме тоді вона зрозуміла, яку помилку зробила у своєму житті. Взяла телефон, зателефонувала чоловікові та сказала, що не повернеться. Олег kричав, поrрожував, але Марині було вже байдуже. Люда допомогла їй грошима, на які вона винайняла квартиру. За тиждень кума знайшла для неї гарну роботу. Марина вирішила: поки що допомагатиме дітям грошима, а незабаром забере їх у місто. До чоловіка та його сім’ї вона більше не повернеться.
