Нещодавно я розкладала документи у шафі та знайшла там дещо цікаве. Виявляється, мій чоловік три роки тому брав кредит на дуже велику для нашої родини суму. Я ні про що таке не знала. Останній платіж було здійснено місяць тому, кредит було погашено. Мені здається, що в сім’ї повинні враховувати думку кожного, коли ухвалюють таке рішення, тому його вчинок мене обурив.
Увечері, коли він повернувся додому, я пішла розібратися. -Чому я про це нічого не знаю? Я показала йому документи. Він одразу розгубився. -Кредит уже погашено, не потрібно переживати! -Насамперед мене цікавить куди ти гроші витратив. І все-таки чому я нічого про це не знала? -Я віддав гроші на мамине ліkування, ти ж знаєш, що їй поrано останнім часом.
Не сказав, бо ти була б проти… Я обу рена його вчинком, уже котрий день з ним не розмовляю. Мої батьки теж пенсіонери, у них теж проблеми зі здоров’ям є, але я таємно свою родину не обkрадаю. Це не красиво. Можна ж було зі мною порадитись і разом вирішити. Ми все ж таки не мільйонери, часто економимо на собі, у нас ростуть маленькі діти.
