Коли мені було 18, я почала зустрічатися з Дмитром, з простим хлопцем із не найбагатшої родини… я б сказала навіть із неблагополучної. Його мама почала виnивати після того, як не ста ло чоловіка, а Діма почав працювати з 16 років, щоб утримувати матір і допомогти їй вибратися з цього бру ду. Я була бо жевільна від Діми, але моя мама була категорично проти наших стосунків. – Він же бідний, як церковна миша, що ти в ньому знайшла? Не бути вашому весіллю! Не за мого життя! – кричала мама щоразу, коли я говорила про Діму.
Якось Діма повідомив мені неприємну новину: йому потрібно було переїхати на якийсь час в інше місто, де йому пропонували немаленькі гроші. Він пообіцяв, що назбирає нам на весілля і одразу повернеться. Однак, це вимагало дуже багато часу, а тоді в нашому класі з’явився хлопець із багатої родини. Тьома закохався в мене і почав доглядати мене, і це дуже сподобалося моїй мамі, яка щодня мені нагадувала «вийти подихати свіжим повітрям із Тьомочкою». Час минав, Діма не повертався, мама розповідала мені байки про те, що він знайшов там собі дівчину і, мабуть, забув про моє існування.
Тьома нікуди не зникала весь цей час, ось я і повелася на слова мами, вийшла за Тьому заміж. Єдине, що я пам’ятаю зі свого весілля – сумне обличчя мами Діми, який, як виявилося, збирався влаштувати мені сюрприз із пропозицією лише через пару днів після мого весілля… Згодом батьки Теми перестали давати йому гроші, він сам не працює. Мій шлюб не вдався, я нещас на, а Діма… Дмитро зараз має свою компанію, має чудову дружину і трьох дітей. Його мама зуміла перемогти залежність заради своїх онуків, а моя мама так і не зрозуміла, що вона своїми руками зламала мені життя…
