Лише місяць тому ми з Наталією зіграли весілля. Одразу ж почали жити на орендованій квартирі. Все йшло добре, але сьогодні ми вперше посва рилися із дружиною. Я одразу поїхав до мами, тоді мені дуже потрібна була її підтримка. Про те, щоб налагодити стосунки із дружиною, я на той момент навіть і не думав. Я думав лише про розлу чення. Зі збудженими нер вами я не ризикнув сісти за кермо, тому пішов пішки. Добре, що мій батько з мамою живуть у сусідньому районі. Коли я дійшов до батьківського дому, на мені не було обличчя. Мама зробила мені чай. Коли я трохи заспокоївся, перевів подих, то розповів усе про нашу суперечку.
Чекав, що мама почне лаяти Наталю і підтримає мене, але натомість я почув kритику на свою адресу. Я був неприємно вражений через те, що вона була на боці моєї дружини. Я вже й сам почав сумніватися у своїй правоті. Я запитав маму, чому вона не підтримує мене, адже вона моя мама, а не мама Наталі. Тоді мама стала дуже серйозною і сказала мені: – Я вважаю, що кожні батьки мають виховувати саме свою дитину. Лая ти Наталю я не маю права, а ось тобі можу сказати, як правильно поводитися.
Якби її батьки тебе лая ли, то мені було б неприємно. Батьки Наталії мають виховувати свою дочку, а не тебе. Саме тому я й розпочала цю розмову, щоб уникнути подальших суnеречок у майбутньому. Ви тепер сім’я і те, що відбувається у вас вдома, не повинно виноситися за його межі. Ви з Наташею повинні вирішувати всі питання наодинці, ніхто не повинен бути свідком ваших суперечок, навіть батьки не повинні в них втручатися. І на останок. Пам’ятай, що двері нашого будинку завжди для тебе відчинені.
