Вона, як і всі матусі, з нетерпінням чекала на свою улюблену дитину після полоrів. Ніхто ж не заходив до її палати, а малюка принесли лише за дві години. Ліkар приніс малу, загорнуту в пелюшку і поклав на груди матері. Жінка вже зачекалася на цей момент. І ось дитина у неї в руках. Вона підняла ковдру, але побачене її вразило. Ліkар у цей момент нічого не сказав, а просто відвернувся до вікна. У малюка не було вушних раковин , але слух був чудовий. Однак це не вплинуло на любов матері. Вона любила його ще до того, як він народився. Виховували як звичайну дитину і ніколи не наголошували на недоліках.
Щоправда, батьки розуміли, що настане час, коли він у них усе розпитуватиме. Діти над ним зну щатимуться і називатимуть потво рою. Насправді, дитина була дуже талановитою. Він добре вчився і мав ідеальний музичний слух. Відносини у класі з дітьми не складалися. Найніжніша кличка, яку йому привласнили однокласники, була “Безухов”. Батьки бачили, як пере живає син через свою вроджену фізичну ва ду. Якось батьки запитали хлопця, чи хотів би він отримати вуха і чи згоден на оnерацію.
Син, звичайно, був радий такій можливості і був дуже щасливий, що таке реально можна зробити. Донор, який погодився на таке, знайшовся швидко. Незабаром хлопець мав абсолютно нормальну зовнішність. Минули роки. Він став відомим музикантом. Якось він запитав у батьків: – То хто ж той чоловік, який віддав мені свої вуха? Батько мовчки підняв волосся матері, і син побачив, що вона була без вух. А він, стільки років проживши поряд, навіть цього не помічав. Після цього хлопчик робив усе, щоби зробити батьків щасливими.
