Микола Семенович дедалі частіше пропадав на роботі. Він був районним терапевтом, сил не шкодував своїх, щоб людям допомогти. На жаль, повертатися додому йому і не дуже хотілося, адже там на нього чекала тільки старенька мати, а душа давно мріяла про сімейне тепло. Взагалі Микола колись був одружений, але з першою дружиною вони три роки прожили, а потім вона пішла до іншого. Дітей у нього не було, але наближалося вже сорокаріччя! Мама іноді дивилася на нього з тугою, їй дуже хотілося няньчити онуків.
Одного дня Микола вирішив, що настав час все міняти. Він повернувся додому і оголосив матері, що їде до двоюрідного брата до села. -Відпочину трохи від роботи, до того ж там Наталка … Мати сплеснула руками. -Ти вирішив до Наташі все-таки посвататися? Яке щастя, невже я онуків дочекаюся! Наташа мало не все життя була в Миколу закохана, але тільки ігнорував він сільську дівчину.
Мало того, що молодше за нього на років 7, та й зовнішність якась занадто проста, не зрівняється з модельною зовнішністю його колишньої дружини. Тільки з віком до чоловіка прийшло усвідомлення, що не в обкладинці є сенс. Наташа була дівчина тиха, ніжна та господарська, заміж не вийшла, бо все сподівалася на нього. Тепер Миколі щось підказувало, що саме вона його доля. На щастя, дівчина зрештою погодилася та подарувала Миколі можливість відчути себе по-справжньому щасливим.
