Оля була ще зовсім молоденькою. Торік закінчила школу з відзнакою. Мріяла стати лікарем. Проте батьківської зарплати ледь вистачало на життя. Тому дівчина була змушена йти працювати для того, щоби навчатися. Влаштувалася у магазині, на змінну роботу. Як правило, Оля приймала вечірні зміни, бо вранці ходила на пари. Якось, коли вона закривала магазин, помітила, що прямо на кам‘яних сходах сидить хлопець. А надворі вже була зима. Дівчина не злякалася і підійшла ближче до нього, спитала, що сталося. Чоловік підняв голову і сказав, що втратив ключі від квартири і тепер думає, куди йому податися. А ще він випив зайвого, і ніхто з ним не хоче говорити. Дівчина зауважила, що одягнений він досить пристойно і говорить грамотно.
Тому сказала, що може допомогти йому з ночівлею. Незнайомець отямився і поплентався за Олею. У його поведінці не було нічого такого, що насторожувало. То вони прийшли додому. Мама мало не знепритомніла, коли дізналася, кого її дочка привела до будинку. – Він може бути маніяком, убивцею, злодієм… Ким завгодно! Як ти посміла чужу людину привести до рідного дому? Де була твоя голова, – вимовляла їй мама вранці, коли чоловік покинув їхню хату. – Ну мамо, мені чомусь його стало дуже шкода. Ти ж сама бачила, що він не маніяк, – виправдовувалася Оля. Наступного дня ввечері до магазину зайшов покупець із оберемком квітів, які лягли прямо перед Олею.
– Це вам, чарівна панночка! Оля підняла очі і почервоніла – перед нею стояв учорашній гість, якого вона взяла на нічліг. – Ви мене врятували від переохолодження. Дівчина ніяк не чекала на такий поворот. Так вони познайомились ближче. Він був власником фабрики з пошиття шкіряних сумок. Вчора з ним справді трапилася неприємна подія, бо він ніколи не дозволяв собі зайвого. – Якщо ви не зайняті, то хотів би вас запросити на каву після роботи, – запропонував Олег. Оля погодилася. Чимось був близький їй цей молодий чоловік. Таким незвичайним було їхнє знайомство, яке через рік привело до весілля.
