Я прожила у шлюбі з Андрієм майже десять років, і протягом цього часу все здавалося чудовим. У нас було двоє дітей, квартира в місті та будинок за містом, дві машини та регулярні поїздки за кордон. Наш шлюб здавався втіленням успіху та щастя. Я перестала працювати після народження нашої доньки Ольги, і хоч я думала про те, щоб знайти роботу після декрету, Андрій сказав мені, що жінки не повинні працювати за мінімальну зарплату, а краще щоб вони сиділи вдома з дітьми.
Так я і зробила, плюс, возила дітей до школи, гуртки та басейн. В останні п’ять років нашого шлюбу я підозрювала, що Андрій зустрів когось. Він пізно приходив з роботи, отримував дивні повідомлення та дзвінки і, здавалося, хотів виглядати краще. Півроку тому Андрій нарешті зізнався, сказавши, що зустрів іншу жінку, і що вона – його доля. У мене було розбите серце, але я постаралася прийняти свою долю.
Я дізналася, що ця жінка була красивою, стильною та мала свій успішний бізнес. Андрій пішов від мене, і, на жаль, все наше майно залишилося в нього, оскільки він заздалегідь оформив його на себе. Що ще гірше, дочка вирішила залишитися з батьком , а не їхати зі мною в маленьку квартиру, що знімається на околиці міста. Це було важко, але я втратила всіх членів сім’ї.
Зараз я працюю прибиральницею, щоб оплачувати квартиру та на щось жити. Андрій мені не допомагає, але я вдячна йому за те, що хоч раз на тиждень бачу свою дочку. Хоча нещодавно моє життя трохи покращало, я все ще сумую через те, що сталося, і, найголовніше, сумую за своєю дочкою. Вона не хоче відвідувати мене, але я її мати і зробила для неї дуже багато хорошого.
