Мені вже за шістдесят і ми з сином більше не спілкуємося. Це може здатися сумним, але я так не вважаю. Я вважаю, що ми повинні відповідати за свої вчинки, особливо коли стаємо дорослими. Я поділюся з вами своєю історією, можливо, ви зможете винести з неї уроки. Коли мій син одружився, я продовжувала працювати на виробництві. Вони вирішили переїхати до Києва, і я їх з радістю відпустила. Минуло два роки, і їхня ситуація почала виходити з-під контролю. Зарплату сина урізали, а платня за квартиру зросла. Тоді я вирішила попрацювати в Канаді чотири роки, щоби заробити достатньо грошей на перший внесок за нову квартиру для них.
Коли я повернулася, вони тепло зустріли мене, і ми провели якийсь час разом. Однак, коли я запитала їх про квартиру, яку вони нібито купили, син сказав мені, що він позичив гроші батькам своєї дружини, і їм доведеться якийсь час винаймати житло. Я була розчарована, бо багато працювала, щоб дати їм найкраще життя, а тепер вони не можуть собі дозволити навіть квартиру. Я почала розпитувати про умови позики та гарантії того, що гроші будуть повернуті. Проте невістка просто мовчала, а син нервово чухав лікоть. Мені стало погано, і мені довелося вийти надвір подихати свіжим повітрям.
Я сказала синові, як я розчарована і що заробила ці гроші на рештках свого здоров’я. Йому не було чого сказати, тому я повернулася до себе додому. Минали місяці, і у мене закінчувалися гроші. Тут мені зателефонувала сестра, спитала, як у мене справи, і я зрозуміла, що мені не вистачає розмови з кимось, кому не байдуже. Щось надихнуло мене, і я вирішила переїхати до Канади, щоб жити з сестрою і насолоджуватися життям, а не лізти зі шкіри заради додаткових грошей. Там було легко заробляти на життя, та й якість життя була кращою…
Якось мені зателефонував син і сказав, що батьки його дружини не можуть повернути гроші, і просився пожити з дружиною в мене, поки я буду за кордоном. Я відмовила йому, бо вже здала свою квартиру іншій родині, і не хотіла виганяти сім’ю з маленькою дитиною надвір. Син із невісткою молоді і сповнені енергії, тому можуть самі у всьому розібратися. Крім того, моє терпіння закінчилося, коли я зрозуміла, що батьки дружини для нього важливіші за мене. Мені треба було жити своїм життям і робити те, що було краще для мене, і я вже стала на цей шлях!
