Управління нашим офісом згодом перейшло до сина нашого начальника – Романа. Я одразу зрозумів, що нам буде не дуже комфортно. Тільки-но приступивши до роботи, він звільнив чотирьох співробітників і ввів великі штрафи за запізнення. Він дав зрозуміти, що йти в робочий час з офісу заборонено, і зажадав у бухгалтерії негайно перераховувати зарплату тому, хто настукає на колегу. Його дружина теж була досить суворим керівником: вона встановила дрес-код та читала лекції нашим співробітницям про одяг в офісі.
Я підозрював, що це було зроблено більше для того, щоб відвернути увагу Романа від молодих жінок, ніж для підтримки іміджу компанії. Його батько, Олексій Петрович, був набагато поблажливішим керівником і подобався співробітникам. Тому коли Степан, наш прибиральник, захво рів, я знав, що йому буде важко отримати дозвіл на лікарняний від Романа. Як і очікувалося, Роман був лютий від того, що до нього звернулися з таким проханням, і був непохитний, незважаючи на мої нагадування про доброту його батька.
Слава, інша наша прибиральниця, виступила проти Романа, докоряючи йому за безцеремонність і відсутність співчуття, навіть назвала несправедливим його рішення щодо звільнення матері з хворою дитиною. Проте дружина Романа підмовила його звільнити Славу. А зрештою звільнили не лише Славу, а й мене зі Степаном. Незважаючи на попередження Слави про несправедливе ставлення до співробітників та можливі наслідки, Роман був непохитний. Ми пішли, залишивши компанію напризволяще. Згодом карма наздогнала Романа.
У його офісі виникли проблеми: борги з податків, розтрати та звільнення привели компанію до плачевного стану. Він втратив усе: майно, дружину та почуття власної гідності. Його перший запій ознаменував його спуск у неохайне бездомне життя. Але Слава, як завжди добра душа, прийняла його, нагодувала та поставила на ноги. За її допомогою і Роман отримав другий шанс на життя. Він почав свій бізнес з нуля, знову найняв мене і Степана, і справи в нього пішли набагато краще, ніж раніше. Коли його колишня дружина Тетяна попросила про примирення, Роман був непохитний. Він жив далі, а зараз щасливо одружений і чекає на дитину.
