Того дня я вирішила відвести свого 3-річного сина, Мишка, до зоопарку. Ми провели час, насолоджуючись яскравими барвами папуг, веселими мавпами та плавним плеском води біля мальовничого озера. Наприкінці нашої подорожі ми підійшли до експозиції зі зміями. Проходячи повз тераріуми, Мишко зупинився перед одним із них і примружився, щоб розгледіти змію. Раптом він звернувся до мене з серйозним виразом на обличчі. “Мамо, а змії зовсім не схожі на твою маму. То навіщо тато весь час називає бабу Катю Королевою Змій?” – сказав він, ніби ставив запитання, яке давно турбувало його.
Я раптово відчула, як фарба злетіла на мої щоки. Слова Мишка розкривали якийсь секрет, який я несподівано дізналася. Мій чоловік, мабуть, використав це незвичайне “прізвисько” для моєї мами, яка була цінним членом нашої родини, але її ексцентричний характер та оригінальний стиль могли викликати різні реакції. Я видавила з себе посмішку і спробувала пояснити Мишку: “Любий, тато називає бабу Катю “Королевою Змій”, тому що вона така цікава і сильна жінка, як королева в зміїному світі. Це не означає, що вона справжня змія, а всього лише спосіб висловити, наскільки вона особлива.”
Мишко замислився над моїми словами і кивнув головою. “Тоді це звучить круто!” – Сказав він з усмішкою. Ми продовжили нашу подорож зоопарком, а я міркувала про те, як навіть діти можуть помічати та інтерпретувати тонкощі відносин. Цей випадок також показав мені, що наші сімейні жарти та прізвиська можуть сприйматися дітьми зовсім по-іншому. Бути уважними до того, як ми спілкуємося і які слова використовуємо, особливо у присутності дітей, стає ще більш важливим. Увечері, коли чоловік прийшов додому, я розповіла йому про розмову з Мишком у зоопарку. Ми обидва розсміялися та обговорили, як іноді наші жарти можуть мати несподівані наслідки. Цей випадок став ще одним уроком у нашому сімейному житті про те, що доброзичливе та поважне спілкування важливе не лише для нас, а й для наших дітей, які уважно стежать за нами.
