Мама познайомилася з Ігорем, коли мені було 13 років, про мого рідного батька мама нічого не розповідала, і коли я питала про нього, вона говорила, що його просто немає; я тоді плакала, бо дуже хотіла знати де мій тато і чому він мене кинув. І коли я була вже у восьмому класі, мама привела в дім чоловіка і сказала, що він її чоловік і тепер ми будемо жити разом у цьому будинку. Я не проти була і нічого не могла сказати мамі, я хотіла, щоб вона була щаслива і начебто дядько Ігор був хорошою людиною, але це тільки так здавалось, насправді ж він виявився дуже жорстоkим.
Спочатку він повністю забезпечував мене і маму, потім перестав давати мені гроші, говорив, що за поrану поведінку я нічого не отримаю, хоча я нічого такого не робила. Коли я ще трохи виросла, він взагалі став на мене руку піднімати, кажучи, що робить це заради мене, щоб з мене виросла хороша людина. Мама мене ніколи не захищала, говорила, що він все правильно робить, потім він почав виnивати і би ти маму; я завжди захищала її і отримувала з-за цього удари.
Коли я стала повнолітньою, я твердо вирішила, що не буду жити в такій обстановці, я знайшла собі роботу, зняла квартиру, і не втручалася в їхні справи, але мама постійно дзвонила і просила, щоб я приїхала і врятувала її. Після чергових побо їв, я сказала мамі, що більше не буду рятувати її, нехай вона розлу чається з чоловіком-ти раном, вона сказала, що любить його і він її забезпечує. Коли в черговий раз я сказала, щоб вона вибрала або мене, або свого чоловіка; вона сказала, що вибирає його.
