– Надя, я не знаю, що купити своєму синові на Новий Рік. Думала светр купити, такий, новорічний. Ну я ніяк не розумію, як йому догодити. Він же сучасний, йому треба щось особливе подарувати — – заклопотано говорила з подругою Лідія Михайлівна. – Слухай, як я тебе розумію, я сама ось ніяк не розуміла, що подарувати Льоші, але я знайшла рішення. – І яке ж? – Тоді слухай. Коли мій син став дорослим, я з чоловіком залишилися одні вдома. Коли він по мер, я залишилася одна. Я зі своєю свекрухою завжди була в теплих відносинах.
І коли я залишилася одна ми вирішили, що їй буде краще перебратися до мене. І це було правильно. Вже були передноворічні дні і мій Льоша так вийшло, що вирішив з нами відсвяткувати Новий Рік. Ось і сиділи ми зі своєю свекрухою і думали, що б подарувати нашому Льоші. Я купила светр, такий же як ти говорила: з новорічними візерунками. А ось свекруха моя купила цукерки. Я тоді посміхнулася: – Мамо, ви що, йому майже 40. Куди йому солодощі дарувати? А вона сказала: – Не розумієш ти, Надя, що ще бабусі дарувати, якщо не солодощів? Я подумала, ну й ладно. Коли Льоша приїхав, ми разом сіли за стіл. Привітали один одного. Настав час для подарунків.
Я дістала свій подарунок. Льоша був не так щоб в захваті. Але він подякував і розцілував нас. Але потім свекруха сказала: – Льошка, у мене теж для тебе подарунок, — і дістала свій мішечок з цукерками. Коли Льоша розкрив мішечок, він посміхнувся так, як ніби він в той момент, став хлопчиком років восьми. Він був дуже задоволений. Він відразу поліз в мішечок і дістав свій улюблений грильяж в шоколаді. Права була бабця-то, виявляється! Льоші дуже сподобалося. Ми провели просто чудовий вечір того дня. Льоша розповідав різні історії по роботі і з’їв весь мішок цих цукерок. Так що, я думаю, що солодке – це найкращий подарунок, навіть для таких дорослих дітей, як у нас.
