Коли мені було всього 19 років, я зустріла хлопця, з яким ми почали спілкуватися, зустрічалися рік, він запропонував мені переїхати до нього: я думала, що без весілля я не буду з ним жити, та й моя мама була проти цього. І ось він після красивого залицяння зробив мені пропозицію, я звичайно ж погодилася: думала, що у нас любов на століття. Пройшов приблизно місяць з дня нашого весілля, чоловік став пізно приходити з роботи, часто повертався n’яним. Він в такому п’яному вигляді влаштовував сkандали, у нього виникали напади рев нощів, хоча я взагалі приводу не давала. Я не хотіла розлу чатися з ним, думала, що, як тільки з’явиться дитина, то він подумає над своєю поведінкою.
Минуло ще трохи часу: я дізналася, що чекаю дитину, але чоловік якось без захвату поставився до цієї новини. Після народження дитини Ігор взагалі перетворився на тирана. Обра жав мене, прини жував, я все це терпіла, але вирішила, що заради дитини і його спокою потрібно розлу читися. Я подала на розлу чення, дитину віддала в садок, сама пішла працювати: я швидко просунулася по кар’єрних сходах, мене призначили директором відділу, заробляла я добре. Минуло кілька років, я зустріла чоловіка своєї мрії: він був нашим партнером по роботі, у нас був спільний проект, ми розговорилися і почали зустрічатися.
Я розуміла, що не всі готові прийняти чужу дитину, тому я відразу сказала про те, що у мене є син від першого шлюбу. Мого нареченого це взагалі не збентежило, він сказав, що любить дітей, і взагалі – чужих дітей не буває. І ось наречений сказав, що ми повинні поїхати до його мами і познайомитися з нею, я охоче погодилася. Майбутня свекруха прийняла мене добре, я їй відразу сподобалася, але як тільки вона дізналася, що у мене є дитина, сказала відразу ж, що перестане спілкуватися з сином, якщо він одружується на мені. Наречений мій одружився на мені, прийняв мого сина, а з його мамою ми не спілкуємося.
