Мені 36. Коли я вже втратила всяку надію на побудову власної сім’ї, в моєму житті з’явився Ігор. Він простий хлопець, роботяга, п’є тільки у свята, не kурить, ма том ла ється від випадку до випадку і то не в моїй присутності. Ми зустрілися, коли мені було 35, а нещодавно ми заручилися. Зараз я повинна готуватися до майбутнього весілля, але замість цього я щоночі засинаю і прокидаюся з думками про свого нового директора. Він з’явився у нас недавно-приїхав з іншої країни, на нашому говорить з прекрасним акцентом і всіляко віджартовується, коли не виходить згадати потрібне слово.
Він високий, спортивний, засмаглий. Від нього так і віє харизмою і впевненістю в собі. У мене не було жодних шансів в нього не закохуватися. Я бачу, що і наш іноземець приділяє мені більше уваги, ніж іншим співробітникам, не раз він мене запрошував в ресторан, надсилав забавні смс-ки протягом робочого дня, пригощав солодощами на обіді і т. д. Я ж завжди мріяла переїхати в іншу країну, а тут у мене з’явився шанс зірвати куш: чоловік-красень і будинок в іншій країні… я точно знаю, він холостий, так що, можна сказати, доля подає його мені на блюдечку, але Ігор мене зупиняє…
Подруги кажуть, що, якщо я зараз зірву весілля, то ризикую стати старою дівою. Вони мене, ясна річ, не підтримують, але серцю не накажеш… Я не можу зараз навіть дивитися на Ігоря. Я сподівалася, що з часом мої почуття до директора ослабнуть, але з часом вони тільки набирають нових обертів. Може ви зможете мені порадити, як бути в ситуації, що склалася?
