Ми все життя із чоловіком допомагали нашій дочці, хоч не схвалили її вибір. Але якось вона просила від нас щось неймовірне. Ми не стали терпіти її зухвалість і відмовили їй

ПОЛИТИКА

Галина завжди вважала себе самостійною дівчиною. А свої рішення істиною в останній інстанції. Ольга Захарівна, мати Галини, та Сергій Петрович, батько, були незадоволені вибором доньки. Її наречений Олег, на їхню думку, не міг стати опорою та надією для доньки. Але дочка наполягла, і весілля відбулося. Після одруження Сергій Петрович подарував їм однокімнатну квартиру, що дісталася йому у спадок. Свати ж подбали про ремонт та меблі для молодих. Молодята стали жити своїм життям. Ось тільки у них завжди були проблеми із грошима. Дочка постійно зверталася по допомогу до батьків, що викликало невдоволення батька зятем. Той, як вони й припускали, мав забезпечити сім’ю. Але мама, потай від батька, фінансувала доньку. Незабаром Галина заваrітніла.

Звичайно, її батьки були раді почути цю новину. Але одночасно усвідомлювали, що фінансове навантаження на них зросте. Свати з обох боків почали готувати «придане» для онуки. Коли народилася Оленка, бабусі та дідусі забезпечили внучку всім необхідним. Та й у батьків дівчинки з фінансами почало налагоджуватися. Вони навіть грошей у батьків перестали просити. Два роки Галина із Олегом жили нормально. Бабусі допомагали Галині з донькою, Олег працював, а Галина підробляла в інтернеті. Всі були щасливі. Поки що Галина не повідомила матері, що знову ваrітна. Ольга Захарівна намагалася переконати доньку не наро джувати, оскільки така тривала перерва в роботі може погано позначитися на її кар’єрі.

Та й однокімнатна квартира – це дуже мало для двох дітей. Але Галя твердо вирішила народжувати. Народила хлопчика. Коли одного разу Ольга Захарівна прийшла до дочки в гості та й з онуками допомогти, Галя сказала матері: — Мамо, нам іпотеку не схвалили. Сказали, що ми маємо маленький дохід. Може зробити так, ви з татом переїдете в однушку, а я з сім’єю переїду в двокімнатну ? Мати відмовила. — Ви з татом живете, як хочете, не зважаючи на мене! — вигукнула дочка. — А ти?! Вважаєшся з нами?! Ми казали тобі, що Олег не може бути опорою сім’ї? Ти не послухала нас. Я казала тобі – рано народжувати другого?! Ти вчинила по-своєму. А тепер живи, як знаєш…