Моїй доньці зараз чотири роки. Ми переїхали до іншого міста, коли їй було два роки. Батьків у рідному місті ми відвідували лише на канікулах: і батьків чоловіка, і моїх батьків. В результаті за два роки наша малеча бачилася з бабусею та дідусем лише кілька разів. Ми спілкувалися по відеозв’язку, але це не одне й те саме. Ми не проводили багато часу з моєю свекрухою. Потім ми повернулися до рідного міста та оселилися у своїй квартирі. Моя мама часто приходить мені допомагати, тому що вона живе за 20 хвилин ходьби. Від нас. Мої батьки часто брали доньку із собою на пляж.
Я не їжджу з ними, бо зараз я ваrітна і перебуваю на досить великому терміні. Батьки мого чоловіка живуть далеко і відвідують нас лише в окремих випадках. Коли моя мама захво ріла, я зв’язалася зі свекрухою. Оскільки мені потрібно було терміново їхати до жіночої консультації, я попросила її приїхати та посидіти з донькою. Коли я повернулася, Рита nлакала на дивані, загорнувшись у ковдру. Вона заявила, що не дозволить мені піти іншим разом і що вона ніколи не залишиться з бабусею одна.
– Бабуся, йди звідси! – Моя дочка потягла свекруху до дверей. Я почувала себе ніяково. Адже дитина любить мою маму, та читає їй кумедні віршики і грає з нею в хованки. Вона любить брати її із собою на прогулянки. Свекруха здатна тільки нагодувати її обі дом. Моя свекруха не робить жодних спроб зайнятися онукою. Вона просто стверджує, що я неправильно виховую її. З одного боку, моя свекруха не тримає на дитину зла. З іншого боку, моя свекруха обурена і відмовляється бачитися з нами. Я не розумію, чому моя дитина так сильно зневажає матір мого чоловіка. Я не можу змусити її полюбити бабусю.
