Моя сестра має зупинитися. Так вже не можна! Вона ваrітна 6 дитиною, а умов у неї немає навіть для двох дітей. Так, діти – квіти життя, але коли їх 6, і вони ростуть без належного нагляду – це неправильно, так не повинно бути. Моя сестра живе у трикімнатній орендованій квартирі. Дітей поки що 5, сестра ваrітна 6. Племінники живуть самі по собі, хоча найстаршому всього 8. Вони носять одяг один одного, їдять з однієї великої тарілки, старші «доглядають» молодших, хоча й самі потребують нагляду.
І ось найжа хливіше: сестра пишається цим, каже: – Ми з чоловіком не розбещуємо дітей грошима. Вони ростуть дружними та дбайливими, ось побачиш, який міцний у них буде зв’язок, коли вони виростуть. Ось тільки мені щось нагадує, що це не зовсім детально продуманий план, а скоріше безвихідь. Зять своїм виглядом вже кричить, що йому потрібна допомога, що він втомився, адже неможливо працювати на понаднормово на постійній основі.
Загалом, нещодавно сестра мені ось що видала: – Ми більше не можємо платити за проживання, от я й подумала, може ми до тебе переїдемо, га? Ми не заважатимемо, навіть веселіше разом буде, а як зможемо, так одразу з’їдемо. Ну, звісно, влаштувалися. Ми з чоловіком перед тим, як зайнятися потомством, вирішили і про їхній дах над головою подбати і купили трикімнатну хату. Мою відмову і мама, і сестра прийняли дуже негативно, і стали зви нувачувати мене у всіх rріхах і називати еrоїсткою. Але нічого, я в них ніколи нічого не просила, а вони невдовзі знову прийдуть до мене з черговим проханням.
