Люда дуже хотіла народити дитину, але життя такого щастя їй не дало. Але лише одна зустріч у магазині зробила її найщасливішою мамою у світі

ПОЛИТИКА

Люда працювала простою продавщицею в магазині. Але вона не скаржилася, таке життя було для неї нормальним. До 40 років у неї не було нікого, нещодавно не ста ло матері, а чоловіка та дітей і близько не було. Коли молода Люда приїхала до міста, то одразу почала навчатися коледжі, їй було все одно на кого, головне – здобути професію. Тоді вона мала роман з одним хлопцем, але коли він дізнався, що Люда ваrітна, то втік. Дівчина розуміла, що одна дитина не потягне, тому вирішила її позбу тися. Потім у неї був роман із заможною людиною, тільки він був одружений і з дітьми. Люда вирішила стати його kоханкою. Згодом чоловік купив Люді квартиру для зустрічей. Такі зустрічі тривали 5 років, а далі чоловік зник, але квартиру їй все ж таки залишив.

Люда ще намагалася завести романи, але до весілля вони не приводили. Час минав, Люда розуміла, що треба наро дити дитину хоча б для себе, але виявилося, що матір’ю вона більше ніколи не стане. У магазинчику вона часто бачила бабусю, яка приходила із онукою. Люда задивлялася на дівчинку, така маленька, рочків 3. У неї були великі блакитні очі та кучеряве світле волосся. Справжня лялечка. Бабуся завжди купувала тільки найнеобхідніше: хліб, макарони та сухарики. Але цього разу вона купила навіть курку та сир. -У Вас якесь свято планується? -Ні… Ось уже 40 днів як не ста ло моєї доньки. От би сили були дожити, щоби мою сирі тку виховати, — сказала бабуся, у неї проступили сльо зи.

Люда відразу покликала свою змінницю, сама одягла пальто, ще купила кілька продуктів і пішла разом із бабусею. Вони зайшли до дуже скромної квартирки. Бабуся розповіла, що батько її онуки кинув їх, у нього інша родина, чекають на поповнення, аліменти на дитину не платить. А дочка її си льно хво ріла, от і не ста ло її. Залишилася маленька внучка, але у бабусі здоров’я поrане, трохи що, то дівчинка до дитя чого будинку може потрапити. Люда з того дня стала часто приходити до них, відвідувати бабусю, а дівчинку відводити до дитячого садка. Незабаром вони так звикли один до одного, що стали дуже близькими. Люда оформила опіку над дитиною, бабуся тепер була спокійна за майбутнє своєї онуки.