Ми з чоловіком були приголомшені, коли наша дочка Олена оголосила про своє бажання вийти заміж. Їй було лише 18 років. Не було жодної можливості переконати Олену змінити своє рішення. Олену допитала моя свекруха: – Внучко, ти чекаєш дитину? – Ні, бабусю. Славик, наречений Олени, був лише на два роки старший за неї. Ми обговорили з батьками нареченого та домовилися провести весілля у нашому домі. Олена була незадоволена. – Це примітивно! Давайте щось сучасніше. Ми довго сперечалися. Потім вирішили провести весільний прийом у кафе. Олена обрала найдорожчий варіант. Ми та батьки нареченого були незадоволені.
Олена почала nлакати: – Ми одружуємося раз у житті. Ми взяли кредит. Батьки нареченого також. Вони купили каблучку з діамантом, яку просила Олена. Ми з дочкою зупинили свій вибір на приголомшливій сукні. У РАГС ми хотіли поїхати на нашій старенькій машині, але Олена була незадоволена. – Візьми джип напрокат! Батько намагався пояснити, що це дорого! – Я дуже хочу. Ми найняли джип для нашої дочки та зятя на весілля. Коли настав день весілля, ми були nсихологічно та фізично виснажені. Весілля обійшлося нам дуже дорого. Славік та Олена розлу чилися за півроку.
Лені просто не подобалося бути одруженою. Вона мала багато претензій до чоловіка. Я спромоглася заспокоїти свою дочку. А чоловік дуже переживав. Моя свекруха зазнала полегшення від того, що Олена не ваrітна. Я згадала, як виходила заміж. Я одягла гарний топ та спідницю. Володя чекав мене в РАГСі з букетом. Ми прожили у шлюбі 20 років, у нас народилася дитина. В результаті жодне велике весілля не впливає на сімейне життя. Я взагалі не проти весіль. Проте все має бути в міру. Я сподіваюся, що наступного разу наша дочка буде більш обачною.
